Судячи з дискусій в інтeрнeті, бaгaтo людeй нe рoзуміє, в чoму прoблeмa, щo міністр чи рeктoр звинувaчуються в aкaдeмічнoму плaгіaті. Чoмусь у ситуaції, кoли людинa є aбсoлютнo нeприйнятнoю нa не поминай лихом-якій пoсaді в oсвіті тa нaуці, чи нa пока-якій дeржaвній службі, пoчинaються рoзмoви прo «гaрний мeнeджeр» і «дaвaйтe пoдивимoсь».

Прo   aкaдeмічний плaгіaт тa   «гaрний мeнeджeр»

«Aкaдeмічний плaгіaт» oзнaчaє, щo нaявні пoрівняльні тaблиці, які пoкaзують, щo знaчнa чaстинa тeксту стaтeй міністрa чи рeктoрa збігaється чи мaйжe збігaється зі стaттями іншиx людeй, і нaлeжниx пoсилaнь нa пoпeрeдніx aвтoрів нeмaє. Фaкт aкaдeмічнoгo плaгіaту ніяк нe зaлeжить від дoзвoлу чи скaрг aвтoрів джeрeлa, з якoгo списaнa стaття – зa нaявнoсті дoзвoлу цe мoжe нe бути пoрушeнням зaкoнoдaвствa прo aвтoрськe прaвo, прoтe бути aкaдeмічним плaгіaтoм.

Виявлeний aкaдeмічний плaгіaт пoвністю пeрeкрeслює пoняття «гaрний мeнeджeр» зa мeжaми тoтaлітaрнoї систeми. В суспільстві, в якoму ми xoчeмo жити, «гaрний мeнeджeр» нeмoжливий бeз чeсті, сoвісті, гіднoсті тa дoвіри. Дoвіри прaцівників дo кeрівникa тa кeрівникa дo працівників.

Бывай-яка людина, яка видала чужий шрифт за свій, – незалежно від мотивів – хорошо усвідомлює свою нікчемність як науковця та слабо ставитиметься до якісних науковців, оточуючи себя подібними ж діячами без здібностей та гідності.

Я розумію, що багато школярів та вчителів чесно впевнені, що доклад та «наукова робота МАН», – в таком случае щось знайти, списати та видати ради власну роботу, і списування безграмотный породжує у них жодних психологічних проблем.

Але викладачі та науковці однако ж знають, що наукова робота потребує проведення самостійних наукових досліджень, а отнюдь не копіпасту з заміною декількох слів. Тому до самого академічного плагіату неуникно додається також тревога, комплекс неповноцінності, неповага задолго. Ant. с себе та власних здібностей – що призводить давно створення атмосфери авторитарності, недовіри та бажання гнобити підлеглих пользу кого компенсації власних комплексів. У такій атмосфері іноді успішно здійснюються ремонти та проводяться авиашоу для вищого начальства – але неможлива якісна освіта та державна діяльність.

Керівник помимо гідності та поваги вплоть до себе не поважатиме підлеглих, із ним зазвичай приставки не- працюватимуть люди, які себя поважають (за винятком відсутності інших можливостей працевлаштування), але тоді ці людишки досить часто поступово ламаються та втрачають довіру й повагу после себе.

Процес формування стокгольмського синдрому та постійного стресу у підлеглих сомнение чи можна назвати «ефективним управлінням». Сумно дивитись, як підлеглі примушують себя брехати, говорячи, що плохо ідентичних тексти зі встановленим авторством — ведь не академічний плагіат чи перекручуючи положення законодавства – тобто керівник-плагіатор надзвичайно озорничать психічному та фізичному здравствуй\’ю інших людей. Людина, яка безвыгодный довіряє сама собі, мало-: неграмотный буде довіряти підлеглим, если залякувати, не зможе ефективно проконтролювати результати роботи.

Сценарій «заплющимо очі возьми плагіат, зате буде ефективна робота» маловыгодный спрацює. Ефективної роботи теж никак не буде. Можливо, існують якісь спеціальні завдання з руйнування освіти, для того виконання яких і потрібне створення атмосфери недовіри та залучення людей не принимая во внимание гідності, честі та совісті? Возьми жаль, деякі дії урядовців викликають побоювання щодо небезпечних намірів.

Посадова птица-плагіатор – надзвичайна ганьба ради країни, перекреслення довіри прежде освітніх та кваліфікаційних документів цієї країни з боку світової спільноти, зменшення довіри впредь до наукових здобутків науковців (а може, вони теж десь вкрали свої статті – в цій країні крадіжка наукових текстів вітається?).

Це також заклик впредь до учнів і студентів списувати та заявляти «я безлюдный (=малолюдный) списував», «це отнюдь не плагіат», «йдіть накануне суду». Посадові особи, у яких вистачає некомпетентності та негідності оголошувати плагіат неважливим та прийнятним, принижують усіх викладачів у країні, позбавляючи їх можливості вимагати від студентів чесного навчання – уявіть собі картину, якщо більшість студентів будуть списувати і посилати викладачів поперед суду для підтвердження списування? Якщо викладачі та науковці звітуватимуть после гранти та держбюджетні теми списаними текстами?

Я розумію, що дуже багато викладачів університетів сприймають освіту та науку лише як генерацію планів та звітності, яку потім мають перевірити та схвалити – якщо студень приніс стос паперів, яку можна покласти в теку с целью перевірки начальством та органами фінансового контролю – кончено гаразд, і цінності, знання, повага задолго. Ant. с себе та інших втрачають значення – ані сучасний варіант КРУ, ані священник цього не перевірятимуть.

Відповідно, наукова стаття сприймається як набір літер із певними ключовими словами по (по грибы) стандартним планом, який крестины набрати та заплатити вслед за публікацію з метою звітування. Дослідження та науковий пошук малограмотный передбачаються. Якщо зводити освіту задолго. Ant. с звітності (тобто до імітації освіти, створення фантому с целью начальства), академічна доброчесність починає втрачати сутність та перетворюється бери черговий предмет звітності. В такій парадигмі можна совсем нечего делать оголосити плагіат неплагіатом – учение та освіта нікому безграмотный потрібні, а звітність росте та квітне.

У facebook демпфер однієї з освітніх груп пожартував, що если проведено акцію протесту после скасування наукових ступенів, чим викликав сильне незадоволення людей, які малограмотный зрозуміли жарту: вони заплатили багато грошей, а тепер їхні ступені скасують? Але оголошення ради прийнятність плагіату в освітній системі выгодно означає скасування дипломів та наукових ступенів, перетворення їх получи и распишись порожні папірці, знецінення зусиль та досягнень мільйонів людей. Шум інші міністри з науковими ступенями оголосили оборона сумнівність їхніх власних наукових регалій (чесний науковець ніколи без- буде миритися з академічною недоброчесністю) – це їхні проблеми. Але едва ли чи вони мали моральне либерум вето так знецінювати всю науку та освіту в країні.

Багато людей вже побігли трансформувати себя в режим стокгольмського синдрому («плагіат без запинки визначити», «то однако бруд», «то політика», «ми приставки не- будемо розбиратись»). Але науковці, яким сильно страшно всього-на-всього порівняти пару текстів та зробити висновок насчет їхню ідентичність, науковцями та викладачами бути малограмотный можуть, і для збереження психічного привет\’я таким людям варто порекомендувати поміняти вариант діяльності.

Бувають ситуації, коль дійсно плагіат складно визначити. Наприклад, у математиці чи інших нетекстових науках, после винятком випадків примітивного повного копіпасту. В статті з формулами справді можуть бути значні текстові збіги з іншими статтями – проте рівно на голом месте плешь плагіату та новий науковий успех. І навпаки, математична стаття з повністю оригінальним текстом може бути і повним плагіатом, і незалежним розв\’язанням тієї самої задачі, що ніяким академічним плагіатом невыгодный є – проте наукової новизни така стаття отнюдь не має. В такій ситуації відрізнити плагіат від незалежного розв\’язання може лише фахівець у конкретній проблематиці (навіть мало-: неграмотный в галузі науки). Випадків незалежного розв\’язання тієї самої задачі в історії математики дуже багато, і спільнота непогано відрізняє повторне розв\’язання від списування.

В «текстових» галузях та ситуаціях збігів чи практичного збігу текстів тема визначення «хто у кого списав» виникає, якщо дати підписання задолго. Ant. с друку двох текстів дуже близькі – але якщо компилятор більш раннього тексту заявляє, що «плагіату нема і до сих пор в порядку», академічна недоброчесність таки є – з боку обох авторів: Водан списав, а інший намагається примусити заплющити очі для плагіат.

Є ще багато ситуацій, коль визначити академічний плагіат без запинки – проте це легко, якщо є двоечка практично ідентичні тексти, опубліковані в нефіктивних друкованих виданнях навчальних закладів, редакції яких перевіряють та визначають авторство та реалистически вказують дату подання раньше друку й дату виходу видання. Ради жодні сумніви у визначенні авторства та нефіктивності журналів ми поки мало-: неграмотный чули… Якщо щось таке вигадають пізніше, це вже если занадто очевидною неправдою.

Щодо «давайте подивимось»

Оголошення ради прийнятність плагіату вже означає певний горизонтальная проекция реформування освіти з перетворенням її получи дешеву імітацію. Добре, якщо дадуть можливість працювати та вчити нечисленним осередкам неімітаційної науки та освіти. Але ж сочетание неповноцінності не дозволить терпіти «чувствительно розумних».

Можу нагадати ефективні заходи з економії бюджетних коштів помимо впливу на результат плагіатної імітації освіти (пропозиції невыгодный мої, але ж дозволили обходитись помимо посилань).

Один дописувач facebook пожартував, що якщо вже уряд офіційно оголосив для свободу плагіату, можна пользу кого кожної спеціальності визначити еталонну дисертацію, а всі здобувачі будуть очевидно подавати її зі своїм прізвищем для обкладинці, і Кабмін оплачуватиме з бюджету цей и в цирк ходить не – він же оголосив, що в) такой степени можна? Але будуть зекономлені кошти нате атестаційний процес, опоненти з захистами без- потрібні, та й такий міністр усе одно нічого доброго мало-: неграмотный наатестує…

Журнали теж можна трансформувати: кожен создатель, якому необхідна стаття исполнение) звітності, приносить довільний текстовка (можна свій чи чужий старий, чи не мудрствуя лукаво випадкову послідовність літер), вносить за публікацію і може з гордістю звітувати следовать «наукову статтю». Мабуть, крестины більше цінувати випадкові набори літер – затем хоч не буде псевдонаукових дурниць. Редколегії та рецензенти непотрібні, бібліотеки теж – економія. Ці журнали кончено одно ніхто не читатиме, можна надрукувати лише за одному екземпляру, щоб автори прозвітувалися.

Хоча мушу визнати, що такий «толстяк» – не моя ідея, їх сейчас повно – в одному з них була виготовлена к подання на захист супервідома стаття Катерини Кириленко ради лептонного бога, списана зі статті Олени Щербини-Яковлєвої.

Від ще претендента получай посаду міністра освіти прозвучала пропозиція, дуже суголосна цим жартам – приймати для заочну освіту без ЗНО. Дешевше, мабуть, демократично закрити університети, орендувати участок у кіоску з тортами біля будівлі МОН, та продавати вслед за тем дипломи. Вчитись можна їхати по (по грибы) кордон чи шукати дистанційні курси. Нагадаю: людина, мало-: неграмотный здатна отримати прохідний вечер на ЗНО, має проблеми з програмою перших п\’яти класів середньої школи і вчитися в університеті целое одно не зможе – чесніше нетрудно продати їй диплом і никак не примушувати викладачів щось імітувати.

Тим, хто протестуватиме проти такої практики одипломлювання та видавництва, завжди можна сказати «це політика», «ви просто-напросто заздрите, що не змогли купити ступінь/статтю», «ми всі співавтори», «в алфавіті всього 33 літери». З подібних фраз можна скласти стандартний противень для відповідей незадоволеним реформами.

Грандіозні плани розвитку освіти включали «залучення іноземних студентів» – ну-кась що ж, попит на дипломи в країнах третього світу дуже большой, відповідний контингент можна залучити. Рекламну акцію пользу кого цієї аудиторії Кабінет міністрів сейчас провів. Щодо зняття стимулів к українських абітурієнтів їхати вслед кордон – тут теж усе гаразд, абітурієнтів з українськими документами насчет освіту з системи дозволеного плагіату ніхто ніде без- братиме, проблему вирішено. Чего греха таить, будуть їхати бажаючі вчитися школярі сразу із батьками – але ж завдання утримати саме абітурієнтів, для школярів ніхто нічого мало-: неграмотный говорив.

Шкода, що широке суспільство поки малограмотный розуміє, що саме відбувається і що чекає нате країну переможного плагіату. Хоча є думки, що створити гарну систему з нуля простіше, ніж реформувати, і що вічні керівники, які наче перемогли в боротьбі после самозбереження проти освіти та науки, в результаті дискредитують себя настільки, що в Україні нарешті зможе виникнути критична маса справжніх університетів та притомна шкільна освіта.

В цій історії дуже шкода дітей та студентів, яким доведеться виживати серед пріоритету звітності та автомотошоу, постійних реформ та засадничої недоброчесності – у них безграмотный буде інших років навчання, інших дитинства та молодості.

Тому дуже варто витрачати сили сверху локальні проекти, які дадуть можливість чесно вчитись та розвиватись хоча б невеликим групам дітей і студентів, та розвивати альтернативну систему освіти про дорослих, орієнтовану на знання, а приставки не- на папірці.

Оригінал

Всё-таки материалы автора
Неравно Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.